зоставатися

ДО ПОБА́ЧЕННЯ (усталена форма прощання, також із сл. скорого, швидкого і т. ін.), БУДЬ(ТЕ), ІДИ́ (ІДІ́ТЬ), ЗОСТАВА́ЙСЯ, БУВА́Й(ТЕ) ЗДОРО́В (ЗДОРО́ВІ), ДО ЗА́ВТРА, ДО ЗА́ВТРЬОГО розм., БУВА́Й(ТЕ) фам., ПА (ПА-ПА́) зах., фам.; НА ВСЕ ДО́БРЕ, ВСЬОГО́ ДО́БРОГО, ВСЬОГО́ НАЙКРА́ЩОГО (з добрими побажаннями); ПРОЩА́Й(ТЕ), ПРОЩАВА́Й(ТЕ) (при розлуці, розставанні). (Милевський:) Бувайте здорові, до побачення! Може, згодом застану вас в ліпшому настрою (Леся Українка); — Мене кличуть, іду... Потім поговоримо... Ну, бувай!.. (Є. Гуцало); Ну, до завтра, моє серденятко (М. Коцюбинський); (Жирондист:) До завтрього, товариші! Запевне, побачимось... (Леся Українка); (Сусляєв:) Ну, мені пора. До побачення. На все добре (І. Кочерга); — Всього доброго вам, Степане Васильовичу (М. Стельмах); "Прощай! До побачення, любий!" А в серці і туга, і жаль... (В. Сосюра); — Прощавайте ж, Антон Петрович, — уставши, прощався Колісник. — Прощайте (Панас Мирний).

ЛИША́ТИСЯ (продовжувати бути в певному місці, не змінювати свого місця перебування), ЗАЛИША́ТИСЯ, ЗОСТАВА́ТИСЯ (ЗІСТАВА́ТИСЯ), УДЕ́РЖУВАТИСЯ (ВДЕ́РЖУВАТИСЯ), УТРИ́МУВАТИСЯ (ВТРИ́МУВАТИСЯ), ПОЛИША́ТИСЯ розм. — Док.: лиши́тися, залиши́тися, зоста́тися (зіста́тися), уде́ржатися (вде́ржатися), утри́матися (втри́матися), полиши́тися. Петрикова мати щодня ходила на роботу і він лишався дома сам (В. Кучер); Йому не лишалось нічого іншого робити, як почати частіше бувати у старого мулли і залишатися там довгий час, вивчаючи й удосконалюючи мову та всі мудрощі коранської науки (О. Досвітній); Десяцькі зостались коло куреня на варті на цілу ніч (І. Нечуй-Левицький); І знов баба Зінька зісталась сама на господарстві та ще й з малими унучатами (І. Нечуй-Левицький); Діло (сватання) доходило до Онисі. Вона насилу вдержалась на місці. Їй хотілось схопитись і втекти в садок (І. Нечуй-Левицький); — Так і не втримався він у нас. А так хлопчина добрий (І. Цюпа).