1. Словник синонімів української мови

зрячий

ЗРЯ́ЧИЙ (який має зір, бачить), ВИДЮ́ЧИЙ (ВИДЮ́ЩИЙ). — Він увесь як синій лебідь, — продовжувала дівчинка. — Тільки зрячим не можна на нього дивитись, бо осліпнеш... (О. Донченко); (Кобзар:) Та родився я видючим... А осліп... (Панас Мирний); Я йшла за ними, як сліпий за видющим (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зрячий — зря́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. зрячий — Не сліпий, видющий, видючий; П. обізнаний, тямущий. Словник синонімів Караванського
  3. зрячий — -а, -е. Який має зір, бачить; прот. сліпий. || у знач. ім. зрячий, -чого, ч.; зряча, -чої, ж. Про людину, яка має зір, бачить. || перен. Який помічає, розуміє те, що відбувається навколо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зрячий — ЗРЯ́ЧИЙ, а, е. Який має зір, бачить; протилежне сліпий. — Друзі,— сказав я [сліпий льотчик], — уявіть собі, що я такий же зрячий, як і ви всі, тільки очі в мене заплющені (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  5. зрячий — Зря́чий, -а, -е Видящій, зрячій. Словник української мови Грінченка