зрідка

ЗРІ́ДКА (в окремих місцях, не суцільно), ДЕ-НЕ-ДЕ́, ДЕ́-ДЕ, ДЕІ́НДЕ, МІСЦЯ́МИ, ПОДЕ́КУДИ. Софія йде на довгу веранду, зрідка повиту диким виноградом (Леся Українка); По хатах ще де-не-де світилися вогники (М. Стельмах); І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Т. Шевченко); На горі між буком чорніє подекуди сосна (М. Коцюбинський).

І́НОДІ (у деяких невизначених проміжках часу, в якийсь певний момент; у деяких випадках), І́НКОЛИ, ЧА́СОМ, ЧАСА́МИ, ЗРІ́ДКА, ЧАС ВІД ЧА́СУ, ЧАС ДО ЧА́СУ, ВІД ЧА́СУ ДО ЧА́СУ, КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, ПОДЕ́КУДИ, В І́НШИЙ ЧАС, І́НШИЙ РАЗ, ДЕ́КОЛИ розм., ПОДЕ́КОЛИ розм., ВРЯДИ́-ГОДИ́ (УРЯДИ́-ГОДИ́) розм., КОЛИ́СЬ-НЕ-КОЛИ́СЬ розм., КОЛИ́ розм., ПОРО́Ю рідше, ДЕСЬ-КОЛИ́СЬ діал., ПЕРЕ́ЙМОМ діал. Буває в неволі іноді згадаю Своє стародавнє (Т. Шевченко); Ми інколи в окопах заводили розмову про війну (П. Колесник); Його вдача була гаряча, як присок, палка, як порох, і часом спалахувала як порох (І. Нечуй-Левицький); Часами в подвір'ї з'являлись босяки і п'яними, хижо прижмуреними очима байдуже озирались по клунках (В. Винниченко); Дощ напинав свої вітрила, над степом зрідка пробігав вітер (Ю. Яновський); Час від часу, підводячи голову, Ганна Остапівна бачить маленьких трударів (О. Гончар); Лежить тихенько баба і час до часу викидає з просохлих грудей тужливе зітхання (М. Коцюбинський); Тільки пара підіймалася на тому місці, де він сидів, та коли-не-коли показувалася вершечком чорна смушева шапка (Григір Тютюнник); Подекуди присідав (вовк) і нашорошував вуха, наче до чогось пильно прислухався (Є. Гуцало); Маленьке лихо в інший час і значним людям докучає (Л. Глібов); Як скінчу життя стражденне, Спогадайте інший раз (П. Грабовський); Дивує вона його деколи своєю поведінкою (А. Головко); Тихо.. тільки вряди-годи щось боязко прошепотять (липина та бересток) і знову замруть (В. Винниченко); Серед війн.. виривалося колись-не-колись десятиліття, що село українське жило тихим і своїм життям (Г. Хоткевич); То було коли озветься (Катря) до нас із Марусею словом сердечним. А то зовсім одцуралася усіх (Марко Вовчок); — Коли вже ви так полюбляєте художні образи, я теж скажу: й здоровому, міцному дереву порою слід зігнутися, щоб не зламала буря. Шквал пролетів — розпрямилося і знов живе і зеленіє... (Вал. Шевчук); Десь-колись у вершках лип перекликалися ворони (І. Франко); Переймом ходити на полювання. — Пор. бува́ло.