зсудомитися
КО́РЧИТИСЯ (вигинатися в корчах, зводитися від судоми), ЗВИВА́ТИСЯ, СУДО́МИТИСЯ, КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ПРУЧА́ТИСЯ розм. — Док.: ско́рчитися, поко́рчитися, зви́тися, зви́нутися (ізви́нутися) діал. зсудо́митися. Безталанні мученики корчились, побивались, а жовніри черпали окріп і все поливали їх зверху од ніг до голови (І. Нечуй-Левицький); Стогнучи, звивається на землі невідомий (М. Стельмах); Сіре від пороху обличчя йому зсудомилось (П. Панч); Його рана була дуже незначною. Та все ж шкрябнуло, пруга наварило, й кородиться рука від того болю (І. Ле); Звернулося (дитя) і впало.. Б'є ніжками, дуже пручається і поволеньки синіє (В. Стефаник). — Пор. 4. би́тися, бо́рсатися.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зсудомитися — зсудо́митися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зсудомитися — -иться; мн. зсудомляться. Док. до судомитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зсудомитися — ЗСУДО́МИТИСЯ, иться; мн. зсудо́мляться. Док. до судо́митися. Верига беззвучно поворушив губами, вкритими осугою. Сіре від пороху обличчя йому зсудомилось, і потім ніби щось луснуло в горлі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 117). Словник української мови в 11 томах