зчленовувати
З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн. (деталі, секції і т. ін.); ЗРО́ЩУВАТИ, ЗЛЮТО́ВУВАТИ (перев. зварюванням); ЗВО́ДИТИ, ЗМИКА́ТИ, СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ТУЛИ́ТИ (кінці чого-небудь); СКРІ́ПЛЮВАТИ, СКРІПЛЯ́ТИ, КРІПИ́ТИ техн. (закріплюючи чимось). — Док.: з'єдна́ти, сполучи́ти, злучи́ти, схопи́ти, прихопи́ти, зчепи́ти, зчленува́ти, зрости́ти, злютува́ти, звести́, зімкну́ти, стули́ти, скріпи́ти. З'єднавши (кінці кабеля), пускається назад.. Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель (О. Гончар); Амфіон.. умощує те каміння, сполучує його і виводить мур (Леся Українка); Кінці хреста злучає широкий обід (М. Коцюбинський); Схопив на живу нитку (М. Номис); Ми заходилися її (котушку кабелю) перемотувати, уважно вишукуючи пошкодження і зрощуючи кінці (Н. Тихий); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- зчленовувати — зчлено́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зчленовувати — -ую, -уєш, недок., зчленувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 книжн. Сполучати разом, в одне ціле (окремі частини чого-небудь). 2》 тех. Скріпляти, з'єднувати (окремі деталі, секції чого-небудь). 3》 анат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зчленовувати — З'єднувати, з'єднати, поз'єднувати, об'єднувати, об'єднати, пооб'єднувати, поєднувати, поєднати, приєднувати, приєднати, поприєднувати, лучити, злучувати, злучити, позлучувати, залучувати, залучати, залучити, позалучати, получувати, получити... Словник чужослів Павло Штепа
- зчленовувати — ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗЧЛЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. книжн. Сполучати разом, в одне ціле (окремі частини чого-небудь). 2. техн. Скріпляти, з’єднувати (окремі деталі, секції чого-небудь). 3. анат. Словник української мови в 11 томах