зігнутий

ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм. Дужі дуби предковічні, Верби сумні і похилі, Вічно зеленії сосни Ночі назустріч шуміли... (Б. Грінченко); Гей, не кричіть, не плачте, неньки сиві, із-за похилених ворот (Т. Осьмачка); Палилюлька перечекав, поки в дверях зникла зігнута постать Бараболі (М. Стельмах); Перекошена яблуня трісне, Вдарять в землю рум'яні плоди (Т. Масенко); Підійшли до дерев'яного скособоченого будиночка (П. Гуріненко); Він уздрів на тлі хмари білі стіни своєї старенької хати, перехнябленої, з потрісканою низькою призьбою (Григір Тютюнник); Ліворуч завидніла похнюплена будівля управи (Є. Гуцало); Мій Боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (О. Стороженко); Гострим бескетом з-під Рейнської піни Башта здіймала понурені стіни (переклад П. Грабовського).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зігнутий — зі́гнутий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зігнутий — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
  3. зігнутий — рідко зогнутий, зігнений, -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зігнути і зогнути. 2》 у знач. прикм.Який має дугоподібну форму. 3》 у знач. прикм. Який зігнувся від чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зігнутий — зігнутий: ◊ зігнутий фільц → фільц Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. зігнутий — ЗІГНУ́ТИЙ, рідко ЗО́ГНУ́ТИЙ, ЗІ́ГНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зігну́ти і зогну́ти. Візьмемо колбу,заткнуту корком, крізь який проходить скляна трубка, зігнута під прямим кутом (Фізика, II, 1957, 3); Голова його з золотаво-рудим... Словник української мови в 11 томах