зіставляти
ПОРІ́ВНЮВАТИ (вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи тощо якісь однорідні предмети, явища, людей, виявляти в них однакове чи різне, переваги чи недоліки і т. ін.), РІВНЯ́ТИ, ЗІСТАВЛЯ́ТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ розм.; ПРИРІ́ВНЮВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИ (ПРИМІ́РЮВАТИ) (звич. знаходячи що-небудь спільне); ПРОТИСТА́ВИТИ (знаходячи протилежне, різне). — Док.: порівня́ти, зіста́вити, зрівня́ти, прирівня́ти, приміряти, примі́рити, протиставити, протипоставити. Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену, брудну станину (О. Донченко); Він обвів критичним поглядом свій салон, в думці рівняючи його до салону баронеси (Леся Українка); Вивчаючи свідчення стародавніх авторів, зіставляючи дані археології, вчені встановили, що золота посудина належала кіммерійцям (з газети); Хтось радість зрівнює з водою, Де глибина така ясна, Що дно здається під рукою, А зачерпнеш — немає дна... (М. Масло); (Старшина:) Який же я старий? Аджеж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною? (І. Карпенко-Карий); Перебрала Єлена всіх дівчат, усіх молодих женщин свого села, всіх приміряла до чоловіка — ні! (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- зіставляти — зіставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зіставляти — див. ПОРІВНЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
- зіставляти — -яю, -яєш, недок., зіставити, -влю, -виш; мн. зіставлять; док., перех. 1》 Порівнювати щось із чим-небудь або між собою. 2》 рідко. Ставити поруч, разом; складати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зіставляти — ЗІСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗІСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зіста́влять; док., перех. 1. Порівнювати щось із чим-небудь або між собою. Словник української мови в 11 томах
- зіставляти — Зіставля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зіставити, -влю, -виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44. Словник української мови Грінченка