1. Словник синонімів української мови

казитися

I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей — розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. діал., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ (ЗБИТКУВА́ТИСЯ) діал., ГАЙДАБУ́РИТИ діал. Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); — Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися (хлопці) разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); — Надвір шаліти! — гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають (хлопчики) до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); — Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, — підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). — Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казитися — кази́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. казитися — Шаліти, шаленіти, скаженіти, сатаніти; (ходити на головах) дуріти, пустувати, жирувати; (втративши тяму) навісніти, божеволіти. Словник синонімів Караванського
  3. казитися — див. вередувати; пустувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  4. казитися — кажуся, казишся, недок. 1》 Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. 2》 розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). Казитися з жиру — коверзувати, дуріти з розкошів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. казитися — кази́тися з жи́ру. Вередувати, каверзувати, дуріти з розкошів. (Тетяна:) І що вигадали: вари їм косарський куліш та ще неодмінно в саду! (Галька:) З жиру казяться! (Я. Мамонтов); — Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобурі! Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. казитися — Кази́тися, кажу́ся, ка́зишся, -зяться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. казитися — КАЗИ́ТИСЯ, кажу́ся, ка́зишся, недок. 1. Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. Пан кричав, казився (Фр., X, 1954, 288); — Пам’ятаю, німці геть казилися, розшукуючи якогось «Івана Івановича» (Ю. Янов., І, 1954, 114); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. казитися — Казитися, -жуся, -зишся гл. 1) Бѣситься. Собаки з жиру казяться. Ном. № 10801. 2) Бѣситься, проказить. Як же були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали. Котл. Кн. Словник української мови Грінченка