1. Фразеологічний словник української мови

казитися

кази́тися з жи́ру. Вередувати, каверзувати, дуріти з розкошів. (Тетяна:) І що вигадали: вари їм косарський куліш та ще неодмінно в саду! (Галька:) З жиру казяться! (Я. Мамонтов); — Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобурі! Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. казитися — кази́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. казитися — Шаліти, шаленіти, скаженіти, сатаніти; (ходити на головах) дуріти, пустувати, жирувати; (втративши тяму) навісніти, божеволіти. Словник синонімів Караванського
  3. казитися — див. вередувати; пустувати; сердитися Словник синонімів Вусика
  4. казитися — кажуся, казишся, недок. 1》 Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. 2》 розм. Пустувати, жирувати (у 1 знач.). Казитися з жиру — коверзувати, дуріти з розкошів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. казитися — I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей — розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. казитися — Кази́тися, кажу́ся, ка́зишся, -зяться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. казитися — КАЗИ́ТИСЯ, кажу́ся, ка́зишся, недок. 1. Впадати в лють; скаженіти, шаленіти, біситися. Пан кричав, казився (Фр., X, 1954, 288); — Пам’ятаю, німці геть казилися, розшукуючи якогось «Івана Івановича» (Ю. Янов., І, 1954, 114); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. казитися — Казитися, -жуся, -зишся гл. 1) Бѣситься. Собаки з жиру казяться. Ном. № 10801. 2) Бѣситься, проказить. Як же були на самоті, то молитовники ховали, казились, бігали, скакали. Котл. Кн. Словник української мови Грінченка