1. Словник синонімів української мови

катюга

КАТ (той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання), КАТЮ́ГА підсил. зневажл.; ВІ́ШАЛЬНИК зневажл. (той, хто вішає людей). А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Т. Шевченко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядників Єремії (О. Стороженко); В Жежері поза плечі забігали мурашки. Ще не вистачало, щоб за наймита був вішальник! (В. Речмедін).

МУЧИ́ТЕЛЬ (той, хто мучить когось); КАТ, КАТЮ́ГА підсил. зневажл., ІНКВІЗИ́ТОР, ЖИВОЇ́Д розм., ЖИВОДЕ́Р розм., ЖИВОЛУ́П розм., РОЗПИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто злісно, жорстоко мучить людей). Поволі думки вертаються до Богорського. Недолюдок, мучитель, кат! Ну як такого носить свята земля!.. (Вас. Шевчук); Якщо ж казати взагалі, То все іде як треба. Б'ємо катів на їх землі, Аж курява до неба (С. Воскрекасенко); Уже народ — одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля (В. Симоненко); Чому я не родивсь чим другим, а поповичем? Чому мене не віддали куди інше, а в цю проклятущу свинарію, під цих живоїдів?.. (А. Свидницький); — Віддай нам наших дітей, живолупе! — волали жінки, розмахуючи кулаками (З. Тулуб); Підскочив до Петра якийсь шолудивий підпатрицій, що кінчав курси розпинателів і проходив саме практику (Остап Вишня). — Пор. недо́людок.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. катюга — катю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. катюга — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. катюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до кат 1), 2). Катюзі по заслузі зневажл. — про лиху людину, яку спостигла відплата за її вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. катюга — КАТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Кат (у 1, 2 знач.). Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! – катюзі по заслузі (Г. Квітка-Основ'яненко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (О. Словник української мови у 20 томах
  5. катюга — КАТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до кат 1, 2. Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! — катюзі по заслузі (Кв.-Осн., II, 1956, 420); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (Стор. Словник української мови в 11 томах
  6. катюга — Катюга, -ги м. ув. отъ кат. Словник української мови Грінченка