катюга

Значення в інших словниках

1. катюга — катю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
2. катюга — -и, ч., зневажл. Збільш. до кат 1), 2). Катюзі по заслузі зневажл. — про лиху людину, яку спостигла відплата за її вчинки. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. катюга — КАТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Кат (у 1, 2 знач.). Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! – катюзі по заслузі (Г. Квітка-Основ'яненко); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (О. Словник української мови у 20 томах
4. катюга — КАТ (той, хто здійснює смертні вироки або тілесне покарання), КАТЮ́ГА підсил. зневажл.; ВІ́ШАЛЬНИК зневажл. (той, хто вішає людей). А люде тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Т. Словник синонімів української мови
5. катюга — КАТЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до кат 1, 2. Досталося ж Денисові Лискотуну за усі його діла! — катюзі по заслузі (Кв.-Осн., II, 1956, 420); Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (Стор. Словник української мови в 11 томах
6. катюга — Катюга, -ги м. ув. отъ кат. Словник української мови Грінченка