кахикнути

КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док.: кашляну́ти, пока́шляти, кахи́кнути, бухи́кнути, пи́рхнути. З печі прикро хтось кашляв, ніби конаючи (Ю. Яновський); Інженер кахикав собі в кулак (О. Донченко); Груди рве кашель — нужусь та бухикаю (П. Грабовський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Кобилянська); Сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник); Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних ґатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку (В. Самійленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кахикнути — кахи́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кахикнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кахикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кахикнути — КАХИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кахи́кати. Перевернув [писар] папір, уси розгладив, озирнув усіх, щоб дивилися на нього, і кахикнув тричі по-школярськи, і став читати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Я кахикнув, щоб привернути його увагу (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. кахикнути — КАХИ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кахи́кати. Перевернув [Ригорович] папір, уси розгладив, озирнув усіх, щоб дивилися на нього, і кахикнув тричі по-школярськи, і став читати… (Кв.-Осн., II, 1956, 220); Я кахикнув, щоб привернути його увагу (Сміл., Сашко, 1954, 31). Словник української мови в 11 томах