кахикати
КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док.: кашляну́ти, пока́шляти, кахи́кнути, бухи́кнути, пи́рхнути. З печі прикро хтось кашляв, ніби конаючи (Ю. Яновський); Інженер кахикав собі в кулак (О. Донченко); Груди рве кашель — нужусь та бухикаю (П. Грабовський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Кобилянська); Сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник); Тепер я саме роблю досліди над прикметами ріжних ґатунків тютюну, від чого добродій Дмитренко мусить чхати й пирхати безперестанку (В. Самійленко).
Значення в інших словниках
- кахикати — кахи́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кахикати — Бухикати, кашляти. Словник синонімів Караванського
- кахикати — див. залицятися; кликати Словник синонімів Вусика
- кахикати — -аю, -аєш, недок. Видавати звуки "кахи-кахи". Великий тлумачний словник сучасної мови
- кахикати — КАХИ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки кахи-кахи. – Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (І. Нечуй-Левицький); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (І. Словник української мови у 20 томах
- кахикати — Кахи́кати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кахикати — КАХИ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати звуки кахи-кахи. — Насилу повертається оте одоробало по хаті, та тільки кахикає та бухикає, та сопе, а прийде вечір, то все стогне (Н.-Лев., IV, 1956, 215); Надійшов старий Рябина, кахикає, харкотить і охає (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кахикати — Кахи́кати, -ка́ю, -єш с. в. кахикнути, -кну, -неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Кв. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну. Словник української мови Грінченка