квіточник
КВІТНИ́К (ділянка землі, на якій вирощують квіти), ЗІЛЬНИ́К діал., КВІТО́ЧНИК діал.; КЛУ́МБА (у формі кола, квадрата тощо); РАБА́ТКА (уздовж паркових доріжок, клумб тощо). Квітник в саду був і справді гарний (І. Нечуй-Левицький); Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти (Леся Українка); По обох боках (шляху) можна видіти дерев'яні домики з квіточниками (О. Кобилянська); На клумбах горіли маки (М. Коцюбинський); Довгі рабатки з квітами відділяли тротуари від проїжджої смуги асфальту (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квіточник — квіто́чник іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- квіточник — -а, ч., діал. Квітник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квіточник — КВІТО́ЧНИК, а, ч., діал. Квітник. По обох боках [шляху] можна видіти дерев'яні домики з квіточниками (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах
- квіточник — КВІТО́ЧНИК, а, ч., діал. Квітник. По обох боках [шляху] можна видіти дерев’яні домики з квіточниками (Кобр., Вибр., 1954, 18). Словник української мови в 11 томах