кепка

КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Довженко); Старий солдатський картуз, мабуть, подарунок якогось фронтовика, зсунувся на потилицю (С. Журахович); Твердохліб підійшов до чоловіка в новій кашкетці (А. Головко); — Коли б іще хоч новеньку свитку пошили батько та козирок новий купили (С. Васильченко); До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий, трохи сутулуватий парубок (П. Дорошко); Він взяв свою сіру з коричневими крапками кепку-восьмиклинку (М. Рудь); — Документи перевіряють, — обзивається із кабіни молодий хлопець у засмальцьованій кепі (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кепка — ке́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кепка — -и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кепка — 1. кашкет 2. це кпини Словник чужослів Павло Штепа
  4. кепка — КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (А. Головко); Синю кепку йому з міста батьки привезли (О. Копиленко); Наш провідник . Словник української мови у 20 томах
  5. кепка — син. широка, пласка: аеродром, кришка унітазу. Словник жарґонної лексики української мови
  6. кепка — КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м’яким дашком, без твердого денця та околички. Синю кепку йому з міста батьки привезли (Коп., Як вони.. Словник української мови в 11 томах