1. Словник української мови в 11 томах

кепка

КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м’яким дашком, без твердого денця та околички.

Синю кепку йому з міста батьки привезли (Коп., Як вони.., 1948, 39);

Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (Головко, І, 1957, 169);

Здрастуйте, — привітався прибулий і, знявши кепку, ступив два кроки вперед (Тют., Вир, 1964, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кепка — ке́пка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кепка — -и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кепка — 1. кашкет 2. це кпини Словник чужослів Павло Штепа
  4. кепка — КЕ́ПКА, и, ж. Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички. Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (А. Головко); Синю кепку йому з міста батьки привезли (О. Копиленко); Наш провідник . Словник української мови у 20 томах
  5. кепка — син. широка, пласка: аеродром, кришка унітазу. Словник жарґонної лексики української мови
  6. кепка — КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Словник синонімів української мови