кип'ятиння

ПІ́НА (непрозора легка пухирчаста маса, що утворюється на поверхні рідини), ПІ́НЯВА, ШУМ, ШУМОВИ́ННЯ, ШУМОВИ́НА рідше; НА́КИП, КИП'ЯТИ́ННЯ (на поверхні киплячої рідини). Дівчина приносить мені кухоль пива, на третину кухля ще густа піна, що свідчить про його якість і смак (Т. Масенко); Проминули верхівці синє плесо Кагула й стали перед бурхливою пінявою Дунаю (Ю. Смолич); Двоє незнайомих Сагайді бійців.. мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (О. Гончар); З грізним білим шумовинням Упадає річка з скель (М. Шеремет); Зберіть накип з юшки; Молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні всі (І. Вирган).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кип'ятиння — кип'яти́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кип'ятиння — -я, с., збірн. Біла піна, що з'являється на поверхні рідини під час кипіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кип'ятиння — КИП'ЯТИ́ННЯ, я, с., збірн. Біла піна, що з'являється на поверхні рідини під час кипіння, вирування; кипінь. * У порівн. Глянула сюди-туди – молоді яблуньки віти до мене простягають. І в такому білому цвіту, наче в молочному кип'ятинні, всі (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах