1. Словник синонімів української мови

клич

ЗА́КЛИК (висловлена у формі звертання ідея, політична вимога, завдання), ВІДО́ЗВА, ГА́СЛО, ЛО́ЗУНГ, ПО́КЛИК, КЛИЧ уроч., ПО́КРИК рідко. Козаки почали вже занепадати духом. Та ось до них у табір прийшла незнайома жінка — козачка. — Вона виступила із закликом продовжувати боротьбу з поневолювачами краю (збірник "Легенди"); Поряд з публіцистичними статтями Олександр Петрович (Довженко) пише відозви для засилання у фашистську армію (з підручника); Боліло йому серце, що навіть поміж своїх, у зовсім вузькій організації, топчуть високі лозунги братерства і рівності (Ірина Вільде); Нехай почує древнє плем'є (плем'я) Знов поклик до боїв нових (П. Куліш); Він носив тепер у собі голос, що був молитвою і бойовим кличем (В. Підмогильний); Розуму! праці! — тільки й чутно.. Хто зразу не перелякався того покрику та брався за діло, того захоплювало життя на свої бистрі хвилі (Панас Мирний).

ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Ле); Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні (І. Франко); — Ходіть-но сюди, — махнув косарям. На клич Семена збіглись люди (І. Цюпа); Троянство, знаєш, все голодне Сіпнуло ристю на той клик (І. Котляревський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клич — клич іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клич — -у, ч., уроч. 1》 Заклик до чого-небудь; поклик. || Гукання, кликання. 2》 Крик деяких птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клич — КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич, Кипіла кров на ранах! (М. Рильський); Так само він використовував всі інші кличі й гасла доби. Тими кличами й гаслами було посписуване й пообліплюване все навколо (І. Словник української мови у 20 томах
  4. клич — клич пароль (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. клич — КЛИЧ, у, ч., уроч. 1. Заклик до чого-небудь; поклик. О, недаремно тут лунав до бою клич. Кипіла кров на ранах! (Рильський, II, 1960, 40); *У порівн. Часом несподівано чувсь його голос, пісня, немов клич який… (Вовчок, І, 1955, 355); // Гукання, кликання. Словник української мови в 11 томах
  6. клич — Клич, -ча м. Репутація. То вже ж один козак доброго клича і луччой руки один шостак розгадав. Макс. (1849). 75. Словник української мови Грінченка