коверзун

ВЕРЕДУ́Н (той, хто вередує, капризує), ВЕРЕДІ́Й, ВЕРЕДНИ́К, ВАРИ́ВОДА, ВЕРЕДА́ розм., ПРИВЕРЕ́ДА розм., КАПРИЗУ́Н розм., КАПРИЗУ́ЛЯ розм., КОВЕРЗУ́Н розм., КОМИЗА́ розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм. Бідна Мотузиха не знала, на чому прягти яєшню для старих вередунів (І. Нечуй-Левицький); Чого тобі нестає ще? Ну, та й вередій же! (Словник Б. Грінченка); — Це ж не чоловік, а варивода, нудьга і печаль (М. Стельмах); Мала мама одинця.. Мамі з ним була біда: Одинець був вереда (Г. Бойко); Якщо дитину вже називають "капризуля", "вереда", то часто це означає, що капризи в неї — не випадок, а особливість поведінки (з журналу); — Як же вниз, коли я знизу? Ти не строй мені комизу! (П. Тичина).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коверзун — коверзу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. коверзун — див. вередливий Словник синонімів Вусика
  3. коверзун — -а, ч. Той, хто коверзує; вередун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коверзун — КОВЕРЗУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що вереду́н; капризун, комиза (у 2 знач.). Поет описує типове життя селянки: “Буде бити тебе чоловік-коверзун І свекруха в три погибелі гнути” (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. коверзун — Коверзу́н, -на́ (вередій); -зуни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)