ковзалка
КО́ВЗАНКА (крижаний майданчик для ковзання), КО́ВЗАЛКА розм., СКО́ВЗАЛКА розм., СКО́ВЗАНКА розм., СО́ВГАНКА розм., СО́ВГАЛКА розм., СКО́БЗАЛКА діал.; КАТО́К (перев. спеціально обладнаний майданчик). Петрик, весело погукуючи на Грицька, помчав, як вихор, до ковзанки і з усього розгону простягся на льоду (В. Кучер); На широку, перерізану місячним стовпом ковзалку висипала молодь (М. Стельмах); Зразу ж зранку лист від Катрусі — запрохує на весілля аж на три дні, потім — сковзалка на річці (Л. Яновська); По обіді закинула Ганнуся лижви на плечі і поїхала на совганку (О. Кобилянська); Дівчинка часто просилася в баби та в Соломії, щоб пустили її погуляти з дітьми, щоб пустили на скобзалку поскобзатись з дівчатами (І. Нечуй-Левицький); Вранці сніг війнув із поля, й забіліло все навколо: І дорога, і гайок, І ставок, і наш каток (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- ковзалка — ко́взалка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- ковзалка — -и, ж., розм., рідко. Те саме, що ковзанка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковзалка — КО́ВЗАЛКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́взанка. Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзатися (С. Васильченко); На .. ковзалці бігають веселі діти (Г. Епік); * У порівн. Йосип Гордієнко .. завжди виголений і свіжий, мов хлоп'яча ковзалка (М. Хвильовий). Словник української мови у 20 томах
- ковзалка — Ко́взалка, -лки, -лці; -залки, -лок і ко́взанка, -нки, -нці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ковзалка — КО́ВЗАЛКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що ко́взанка. Зійшов [Грипько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзатися (Вас., І, 1959, 162); На.. ковзалці бігають веселі діти (Епік, Тв., 1958, 355). Словник української мови в 11 томах
- ковзалка — Ко́взалка, -ки ж. Катокъ на льду. Мил. 55. Словник української мови Грінченка