ковзнутися

КО́ВЗАТИ (рухатися, посуватися по гладкій, слизькій поверхні), КО́ВЗАТИСЯ, СКО́ВЗАТИ, СКО́ВЗАТИСЯ, СО́ВГАТИ розм.; ПОВЗТИ́ розм. (повільно). — Док.: ковзну́ти, ковзну́тися, сковзну́ти, сковзну́тися, совгну́ти. Він зупинився, сторожко роззираючись, підбіг до чорного дуба і, ковзаючи хромовими чобітками по стовбуру, спритно, мов кішка, видрався вгору (Григорій Тютюнник); Жовніри, ковзаючись, підпирались мушкетами і списами, лізли на схили неприступної гори (Я. Качура); Які знайомі ці східці! Скільки разів його долоні сковзали по цих поручнях!.. (Д. Ткач); Великі каміння перетинали йому дорогу. Він їх обходив, сковзаючись раз у раз на слизькім мху (М. Коцюбинський); Канушевич.. повільно і важко дряпається вгору. Та ноги раз у раз повзуть назад по сковзких схилах гори (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковзнутися — ковзну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ковзнутися — [коуўзнутиес'а] -нус'а, коўзнес':а, коўзнец':а, коўзнеимос'а, коўзнеитес'а, -нуц':а; нак. коўзнис'а, -з(‘)н'іц':а Орфоепічний словник української мови
  3. ковзнутися — -нуся, -нешся, док. Однокр. до ковзатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковзнутися — КОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ко́взатися. Я двічі ковзнувсь на нерівній стежині (Л. Первомайський); Авто ковзнулося загальмованими колесами по асфальту і спинилося біля дверей театру (В. Словник української мови у 20 томах
  5. ковзнутися — КОВЗНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до ко́взатися. Авто ковзнулося загальмованими колесами по асфальту і спинилося біля дверей театру (Собко, Зор. крила, 1950, 198); Я двічі ковзнувсь на нерівній стежині (Перв. Словник української мови в 11 томах