колій
РІЗНИ́К (той, хто забиває худобу або птицю на м'ясо), РІЗА́К розм., САЛГА́Н діал., САЛОГА́Н (САЛОГО́Н) діал.; КОЛІ́Й (той, хто забиває свиней). Восени став він до одного різника у салогон, щоб топити (Панас Мирний); Усе тіло управителя було натоптане в міру жиром, а більше силою; вона, очевидно, передавалася від батька-салогана, який колись, бувало, вхопивши однією рукою за ногу, валив і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана (М. Стельмах); — Ходім та показуйте, — розпорядився колій, щоб не гаяти часу, бо мав сьогодні ще в одного господаря кабанця колоти (А. Іщук).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колій — колі́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- колій — див. ніж Словник синонімів Вусика
- колій — -я, ч. 1》 Той, хто коле (забиває) свиней. 2》 Ніж, яким колють свиней. 3》 іст. Учасник Коліївщини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колій — КОЛІ́Й¹, я́, ч. 1. Той, хто коле, забиває худобу (перев. свиней, свійську птицю і т. ін.) на м'ясо; різник (у 1 знач.). Колії різали й білували корови, барани та птицю на вечерю (І. Словник української мови у 20 томах
- колій — Колі́й, -лія́, -лі́єві, -лі́єм; колії́, -лії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колій — КОЛІ́Й, я́, ч. 1. Той, хто коле (забиває) свиней. Я там лементувала, наче порося під ножем у колія, — мабуть, на третій вулиці було чути! (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- колій — Колій, -лія м. 1) Мясникъ, рѣжущій свиней. Херсон. г. 2) Эпитетъ гайдамакъ. А коліям нічим стрілять — куль нема. К. ЗОЮР. І. 135. Словник української мови Грінченка