коліща
КО́ЛЕСО (коло, що обертається на осі й надає руху засобам пересування; деталь машини, механізму тощо у вигляді кола); КОЛІЩА́ (невеликих розмірів); КО́ЛО (деталь механізму); ШКІВ (для пасової або канатної передачі руху); МАХОВИ́К (махове коло). Колеса торохтіли по битій дорозі (М. Коцюбинський); Всі груди у військового були густо запетльовані шнурками, довжелезна шабля, почеплена до боку, котилась на коліщаті по тротуарі і торохтіла (С. Добровольський); Млинове коло шумить (Леся Українка); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (О. Донченко); Юхим крутив маховики січкарні (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коліща — коліща́ іменник середнього роду, істота колесо Орфографічний словник української мови
- коліща — див. КОЛЕСО; ФР. ролик <н. на роликах>; коліщатко. Словник синонімів Караванського
- коліща — -ати, с. Невелике колесо (у 1, 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- коліща — КОЛІЩА́, а́ти, с. Невелике колесо (у 1, 3 знач.). От слуга везе пані в кріслі на коліщатах (Леся Українка); Молотарку годував снопами незнайомий чоловік .. Час від часу він мастив коліща олією (М. Словник української мови у 20 томах
- коліща — Коліща́, -ща́ти, -ща́ті, -ща́м; -ща́та, -ща́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коліща — КОЛІЩА́, а́ти, с. Невелике колесо (у 1, 3 знач.). От слуга везе пані в кріслі на коліщатах (Л. Укр., III, 1952, 527); Тільки дивиться [Телесик] на орла: що не лапи в нього, а коліщата, що не хвіст, а дощечка (Тич. Словник української мови в 11 томах