конфузитися

ЗБЕНТЕ́ЖИТИСЯ (прийти в стан замішання, зніяковіння), ЗНІЯКОВІ́ТИ, ЗНІ́ТИТИСЯ, ЗАМІША́ТИСЯ, ЗАМ'Я́ТИСЯ, ЗАСОРО́МИТИСЯ, СКОНФУ́ЗИТИСЯ розм., СТУШУВА́ТИСЯ розм., ЗМІША́ТИСЯ рідко. — Недок.: бенте́житися, ні́якові́ти, ні́титися, зні́чуватися, міша́тися рідко замина́тися, засоро́млюватися, конфу́зитися, тушува́тися, стушо́вуватися, шокува́тися. Марія одразу розгубилася і навіть збентежилась, побачивши на своєму порозі розгніваного Самійла (В. Кучер); Зніяковіла Віра, очі одвела, щоб не помітив, не розгадав по очах її таємниці (А. Шиян); Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех (М. Стельмах); Йому стало ніяково; він замішався і не зразу відповів (І. Нечуй-Левицький); Під моїм допитливим поглядом майор трохи зам'явся, але свою думку закінчив (В. Логвиненко); З того, як змішалась Софія Петрівна, пояснюючи щось нісенітне, як затиснула Ліда уста, він догадався, що од нього щось криють (М. Коцюбинський). — Пор. розгуби́тися, соро́митися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфузитися — конфу́зитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. конфузитися — див. соромитися Словник синонімів Вусика
  3. конфузитися — -ужуся, -узишся, недок. Те саме, що ніяковіти; соромитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конфузитися — Ніяковіти, заніяковіти, зніяковіти, поніяковіти, бентежитися, забентежитися, збентежуватися, збентежитися, позбентежуватися, побентежитися, соромитися, засоромлюватися, засоромитися, позасоромлюватися, посоромитися, хвилюватися, захвилюватися... Словник чужослів Павло Штепа
  5. конфузитися — КОНФУ́ЗИТИСЯ, у́жуся, у́зишся, недок. Те саме, що ні́якові́ти; соромитися. Всі .. гості конфузились, метушились, примітивши Лемішок в жупанах (І. Нечуй-Левицький); Єлена конфузилася немилосердно. Словник української мови у 20 томах
  6. конфузитися — КОНФУ́ЗИТИСЯ, у́жуся, у́зишся, недок. Те саме, що ніякові́ти; соромитися. Всі.. гості конфузились, метушились, примітивши Лемішок в жупанах (Н.-Лев., І, 1956, 222). Словник української мови в 11 томах