1. Словник синонімів української мови

коректувати

ВИПРАВЛЯ́ТИ (усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним), ПОПРАВЛЯ́ТИ, КОРЕКТУВА́ТИ книжн., КОРИГУВА́ТИ книжн., ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ розм.; ПРА́ВИТИ, РЕДАГУВА́ТИ, ВИЧИ́ТУВАТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм. (у тексті). — Док.: ви́правити, попра́вити, скоректува́ти, скоригува́ти, перепра́вити, відредагува́ти, ви́читати, спра́вити. До неї ходив дорогий вчитель музики й виправляв її гру на роялі (І. Нечуй-Левицький); Все, що тілько зробила (Ольга), треба було за нею переглядати і поправляти (І. Франко); Учасники експедиції весь час коректували карти, виправляли координати багатьох островів (з науково-популярної літератури); Можна признати рацію моєму бажанню коригувати самій, бо таки автор завжди має гостріше око (Леся Українка); Якщо потрібна ця дата, то справтеся, з якого і до якого дня вони грали, та й переправте (Панас Мирний); Наталя Василівна.. сіла за стіл готуватись до завтрашніх уроків і правити зошити (О. Копиленко); (Батура:) Я відредагую ваші записки (О. Корнійчук); Крайнюк вичитував коректуру свого нарису (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коректувати — коректува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коректувати — КОРЕКТУВАТИ – КОРИГУВАТИ Коректувати, -ую, -уєш. 1. Вносити корективи в щось, виправляти що-небудь тощо: коректувати розрахунки економістів, коректувати артилерійську стрільбу. 2. Виправляти помилки у відбитку друкарського, комп’ютерного та ін. Літературне слововживання
  3. коректувати — КОРЕҐУВАТИ, поправляти, виправляти; (гармату) пристрілювати. Словник синонімів Караванського
  4. коректувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 книжн. Вносити корективи, поправки в що-небудь. 2》 друк. Виправляти текст чого-небудь у коректурі (у 2 знач.). 3》 військ. Те саме, що корегувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коректувати — див. коригувати Словник чужослів Павло Штепа
  6. коректувати — КОРЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Те саме, що коригува́ти 1. Галузь освіти покликана коректувати свої пріоритети й цінності з урахуванням актуальних і перспективних, довготривалих питань у розвитку людини та суспільства (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. коректувати — коректува́ти, коригува́ти (від лат. corrigo – виправляю) 1. Вносити виправлення, виправляти щось. 2. Виправляти на друкарському відбитку помилки. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. коректувати — Коректува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. коректувати — КОРЕКТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. книжн. Вносити корективи, поправки в що-небудь. Сміливість, наполегливість, натхненна праця й трудова звитяга комсомольців і молоді коректують розрахунки господарників, скорочують строки будівництва (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах