кормига
НЕВО́ЛЯ (відсутність, позбавлення волі, свободи), РА́БСТВО підсил.; НЕВІ́ЛЬНИЦТВО (стан, становище невільника); ЯРМО́, КОРМИ́ГА (гніт, утиски в неволі). Не витримав монастирської неволі Теодосій і задумав будь-що втекти звідси (А. Хижняк); Свій меч історія підносить — І долу падає ярмо, І панське ухо чує: досить! Себе ми в рабство не дамо (М. Рильський); — Не знаю, брате, ані як жити без невільництва в пані Косінської, ані де заробити на хліб (П. Козланюк); Подоляни, щоб не попасти в турецьку кормигу, стали тікати на Слобідську Україну (М. Стельмах). — Пор. 1. гніт, 1. ра́бство.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кормига — Корми́га: — неволя, ярмо [43] Словник з творів Івана Франка
- кормига — корми́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кормига — Ярмо, неволя, рабство, кн. кабала, мн. кайдани. Словник синонімів Караванського
- кормига — див. кермо; неволя Словник синонімів Вусика
- кормига — -и, ж. Насильницьке панування; неволя, ярмо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кормига — КОРМИ́ГА, и, ж. Насильницьке панування; неволя, ярмо. То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. (Марко Вовчок); [Андрій (до Олени):] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. (М. Словник української мови у 20 томах
- кормига — Корми́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кормига — КОРМИ́ГА, и, ж. Насильницьке панування; неволя, ярмо. То як же мені свого чоловіка забути хоч на хвилинку? Він мене з пекла, з кормиги визволив!.. (Вовчок, І, 1955, 143); [Андрій (до Олени):] Нехай умру в ярмі, пропаду у кормизі, а тебе не покину!.. Словник української мови в 11 томах
- кормига — Кормига, -ги ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із під кормиш лядської. К. ЧР. 68. під кормигу підгорнути. Подчичинить подъ власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у. Словник української мови Грінченка