короткомовний

СТИ́СЛИЙ (викладений, висловлений коротко, без деталей), КОРО́ТКИЙ, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, КОРОТКОМО́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, СКУПИ́Й (зовсім короткий); ЛАКОНІ́ЧНИЙ, ЛАПІДА́РНИЙ книжн. (короткий, але дуже чіткий); КОНСПЕКТИ́ВНИЙ (короткий, з викладом основного змісту); ТЕ́ЗИСНИЙ (викладений тезами, окремими положеннями); ТЕЛЕГРА́ФНИЙ (про стиль, манеру письма — максимально стислий); ОДНОСКЛАДО́ВИЙ (звичайно про відповідь — одним словом). Ах, як дитинство все в рядок убгати стислий? (М. Рильський); Вона заздалегідь приготувала коротку промову (О. Донченко); Я уважно слухаю його скупу, небагатослівну розповідь (Ю. Збанацький); Нарада була короткомовною, летючою (І. Ле); Літопису невелемовний звіт Вкриває порох семи сотень літ (М. Бажан); В цій великій світлій кімнаті насамперед кидалися в очі якісь музейні експонати — лаконічний напис угорі пояснював: "Наше минуле" (С. Журахович); Стиль заміток, статей і нарисів був (під час війни) гранично короткий, майже телеграфний (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. короткомовний — короткомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. короткомовний — -а, -е. Виражений невеликою кількістю слів; лаконічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. короткомовний — КОРОТКОМО́ВНИЙ, а, е. Виражений невеликою кількістю слів; лаконічний. Хоч як пан Бжеський вчитувався в короткомовний текст позову, він нічого не добрав (З. Тулуб); // Який висловлюється коротко, лаконічно. Словник української мови у 20 томах
  4. короткомовний — КОРОТКОМО́ВНИЙ, а, е. Виражений невеликою кількістю слів; лаконічний. Хоч як пан Бжеський вчитувався в короткомовний текст позову, він нічого не добрав (Тулуб, Людолови, І, 1957, 245). Словник української мови в 11 томах