костур

МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Васильченко); Довго виконавець гатив костурякою у ворота (Ю. Збанацький); -. Ну, нехай подужаю! Як відріжуть лікарі ногу, то ще б якось на кулі ходив (Лесь Мартович).

ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал. (із загнутим кінцем, грубої роботи); ҐИРЛИ́ҐА (ҐЕРЛИ́ҐА) (перев. пастуша); ГАЙДА́РКА діал. (вівчарська); ЛІ́СКА діал. (з ліщини). Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Ю. Смолич); Кілька років старий слабує на ноги, тому ходить з допомогою товстого грушевого ціпка з гостренькими пуп'янками сучків (І. Ле); Я тепер ходжу ще погано, хоч уже з палкою, без людської помочі (Леся Українка); Сліпий, кістлявий, сивий З'явився дід у колі, І києм землю мацав, ступаючи поволі (М. Нагнибіда); Чоловік ішов повільно, спираючись на кийок (В. Козаченко); Зліз, кінець кінцем, дід Тиміш із печі, одягнув на себе все те, що взимку дідові одягати треба, узяв патерицю — вийшов із хати (Остап Вишня); Виходь у ліс, на простір, друже мій, Бери у руки мандрівничий посох (І. Нехода); Він.. взяв у руки свою тростину (І. Франко); Сидить (дідусь) на ослінчику.., спираючись на вишневу паличку — ковіньку з дивовижно викрученою рукояткою (Ю. Мельничук); Спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Васильченко); Біжать сліпі люди, спотикаються об пеньки, намагаються вхопитися один за одного кривими карлючками (П. Загребельний); Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (М. Старицький); Мов камінна фігура, височить пропечена сонцем постать чабана. В руці в нього довга ґирлиґа (М. Стельмах); Вівчарик на ґерлиґу похиливсь (Я. Щоголів); Олекса, підпираючись грубою ліскою і стогнучи раз по разу, поволікся до Перегинська (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костур — Ко́стур: — груба палиця, милиця, що допомагає при ходьбі слабосилому [52] Словник з творів Івана Франка
  2. костур — ко́стур іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. костур — (інвалідний) милиця; (палиця) ЦІПОК, ключка, клюка, ковінька. Словник синонімів Караванського
  4. костур — див. високий; палиця Словник синонімів Вусика
  5. костур — [костур] -ра, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  6. костур — -а, ч. 1》 Груба палиця, часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. 2》 Те саме, що милиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. костур — КО́СТУР, а, ч. 1. Груба палиця, перев. із загнутим верхнім кінцем; ціпок. Онися взяла свого костура й .. вийшла з кімнати на оглядини (І. Нечуй-Левицький); Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур (М. Словник української мови у 20 томах
  8. костур — Посох Словник застарілих та маловживаних слів
  9. костур — Ко́стур, -ра; -тури, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. костур — КО́СТУР, а, ч. 1. Груба палиця часто з загнутим верхнім кінцем; ціпок. Онися взяла свого костура й.. вийшла з кімнати на оглядини (Н.-Лев., III, 1956, 208); Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур (Коцюб. Словник української мови в 11 томах