кривавити

ЗАКРИВА́ВЛЮВАТИ (заливати, забризкувати кров'ю), КРИВА́ВИТИ, ОБАГРЯ́ТИ поет., уроч., КРОВИ́ТИ рідко, КРОВ'ЯНИ́ТИ рідко, ЗАКРО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: закрива́вити, скрива́вити, обагри́ти, окрови́ти, скров'яни́ти, закрови́ти. Біля неї (гармати) лежали вбиті; відповзали поранені, приминаючи і закривавлюючи траву (М. Стельмах); А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу (В. Бичко); Як ударив Помазанець Кілком по височку, Враз окровив Маріяні Плаття і сорочку (дума); Тупа ворожа сила Отрути повіддю лилась, Маляток білих кров'янила, Дівчат неволею душила (М. Рильський); Вадим Шостопалько вистрілив з офіцерового маузера просто йому в лице.. Постріл не був точним, закровив щоку, налякав (І. Ле).

КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Кучер); Кривавилась рана... (І. Нехода); Затоптавши чорним порохом виразки, які й досі кровоточили, він приліг на лаві (П. Панч); Синяки не кровили, здуваючись кругами, перев'язувати їх не поспішали (І. Ле).

ЧЕРВОНИ́ТИ (робити щось червоним, забарвлювати в червоний колір), КРИВА́ВИТИ розм., КРОВ'ЯНИ́ТИ розм., ЧЕРЛЕНИ́ТИ діал.; РУМ'Я́НИТИ, РОЗРУМ'Я́НЮВАТИ, ШАРУВА́ТИ діал. (робити щось світло-червоним). — Док.: почервони́ти, порум'я́нити, розрум'я́нити. Сонечко ще не сіло, але вже хилилося до заходу і червонило стіну старого лісу (В. Гжицький); Зоря, подібна до жоржини, кривавить рваних хмар кінці... (В. Сосюра); Ночами далекі заграви кров'янили небо (П. Кочура); Жовнірів лють черленила, а Василя кров повенила (Марко Черемшина); Крило зорі рум'янить тучі у голубій далечині (В. Сосюра); Ходить полем щедре літо.., Наливає колоски, Розрум'янює садки (М. Стельмах); Юнацька соромливість червоно шарувала йому молоде обличчя (С. Васильченко). — Пор. багряни́ти, 1. черво́ний.