крижина

КРИЖИ́НА (крижана брила), КРИ́ГА, ЛЬОДИ́НА рідше. Крижину, на якій тримався Валерій, хутко несло (О. Ільченко); Криги здорові пливуть звідусюди (М. Коцюбинський); Кришталево мінилися льодини проти місяця (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крижина — крижи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крижина — -и, ж. Крижана брила. || Шматок криги (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крижина — КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила. Федько стрибнув на лід і, наче пробуючи його, потопав ногами. Крижина добра була, товста, міцна (В. Винниченко); Серед крижин, що море вкривали, з'явилося судно (М. Словник української мови у 20 томах
  4. крижина — КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила. Серед крижин, що море вкривали, з’явилося судно (Трубл., І, 1955, 142); Над рікою лунає тріск і гук — одна якась крижина од-ривається від берега, летить на інші, .. розколюється (Скл., Святослав, 1959, 87); *У порівн. Словник української мови в 11 томах