крижина
КРИЖИ́НА, и, ж.
Крижана брила.
Федько стрибнув на лід і, наче пробуючи його, потопав ногами. Крижина добра була, товста, міцна (В. Винниченко);
Серед крижин, що море вкривали, з'явилося судно (М. Трублаїні);
Над рікою лунає тріск і гук – одна якась крижина одривається від берега, летить на інші, .. розколюється (С. Скляренко);
Коли трапиться велика крижина, то на ній можна й покататись (А. Дімаров);
* У порівн. Був він [саркофаг] холодний, важкий, мов крижина з північного моря (Леся Українка);
// Шматок криги (у 1 знач.).
Грицько присів, знайшов крижину й кинувся .. навперейми собаці (С. Васильченко);
* Образно. Ти кажеш – у тебе крижина В грудях замість серця лежить (Дніпрова Чайка);
* У порівн. З того менту, як вона побачила їх разом, кров захолола в її жилах, серце стало крижиною і холодне .. б'ється в грудях (М. Коцюбинський);
// Те саме, що лід 1.
У хаті було холодно й напівтемно. На вулицю блимотіла одна тільки шибочка. Він прохукав дірочку в крижині й почав спостерігати, що там робиться (К. Гриб).
Значення в інших словниках
- крижина — крижи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- крижина — -и, ж. Крижана брила. || Шматок криги (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- крижина — КРИЖИ́НА (крижана брила), КРИ́ГА, ЛЬОДИ́НА рідше. Крижину, на якій тримався Валерій, хутко несло (О. Ільченко); Криги здорові пливуть звідусюди (М. Коцюбинський); Кришталево мінилися льодини проти місяця (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
- крижина — КРИЖИ́НА, и, ж. Крижана брила. Серед крижин, що море вкривали, з’явилося судно (Трубл., І, 1955, 142); Над рікою лунає тріск і гук — одна якась крижина од-ривається від берега, летить на інші, .. розколюється (Скл., Святослав, 1959, 87); *У порівн. Словник української мови в 11 томах