крицевий

СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙ рідше, ПОПЕЛА́СТИЙ рідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙ діал., ША́РИЙ діал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня — темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙ діал. (про коня — сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх (коней) сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір'ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).

СТАЛЕ́ВИЙ (зроблений із сталі), СТАЛЬНИ́Й, КРИЦЕ́ВИЙ, БУЛА́ТНИЙ, ХАРАЛУ́ЖНИЙ заст., поет. Важке цебро на сталевому тросі раз у раз опускається в тіняву (О. Гончар); Сліпуча смуга прожектора спалахнула на його (підводного човна) крицевій обшивці (О. Донченко); — В вас залізні панцири незломні і щити черлені при плечі, і латинські ковані шоломи, й харалужні гострені мечі (Л. Забашта).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крицевий — (зроблений зі сталі) сталевий, булатний. Словник синонімів Полюги
  2. крицевий — кри́це́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. крицевий — Сталевий; (колір) світлосірий; П. твердий <�міцний>, як криця, незламний, стійкий; крицяний. Словник синонімів Караванського
  4. крицевий — -а, -е. 1》 Зробл. з криці (у 1 знач.); сталевий. 2》 Який має колір криці; світло-сірий. || Такий, як у криці. 3》 перен. Твердий, міцний, як криця. || Незламний, стійкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. крицевий — КРИЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Зробл. з криці (у 1 знач.); сталевий. Остап стояв біля розпаленої печі. В руках важка крицева жердина... (М. Хвильовий); Ще й сідла там були.., – ах, які сідла!.. – і крицеві панцири (О. Словник української мови у 20 томах
  6. крицевий — в (оди́н) кула́к, зі сл. збира́ти. Докупи, разом. Петлюра зібрав свої кращі сили в один кулак і сам повів їх на Бердичів (О. Довженко); — За Батьківщину! Вперед! Ніколи, ні до, ні після цього, Черниш не чув цієї фрази так. Фразеологічний словник української мови
  7. крицевий — Крице́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. крицевий — КРИ́ЦЕ́ВИЙ, а, е. 1. Зробл. з криці (у 1 знач.); сталевий. Ще й сідла там були..,— ах, які сідла!..— і крицеві панцири (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 175); Крутиться довгий гранчастий бур, вгризається в руду крицевим зубом… (Ткач, Плем’я.. Словник української мови в 11 томах
  9. крицевий — Крицевий, -а, -е Стальной. Шух. І. 276. Словник української мови Грінченка