кровавити
КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Кучер); Кривавилась рана... (І. Нехода); Затоптавши чорним порохом виразки, які й досі кровоточили, він приліг на лаві (П. Панч); Синяки не кровили, здуваючись кругами, перев'язувати їх не поспішали (І. Ле).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кровавити — крова́вити дієслово недоконаного виду кривавити рідко Орфографічний словник української мови
- кровавити — -влю, -виш; мн. кровавлять; недок., перех. і неперех., заст. Кривавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кровавити — КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крова́влять; недок., кого, що і без прям. дод., заст. Кривавити. Оті причитання та споминки з дитинячих літ рвали його душу, кровавили серце (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- кровавити — КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. кровавлять; недок., перех. і неперех., заст. Кривавити. Споминки.. рвали його душу, кровавили серце (Фр., II, 1950, 203). Словник української мови в 11 томах