кровавити

КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Кучер); Кривавилась рана... (І. Нехода); Затоптавши чорним порохом виразки, які й досі кровоточили, він приліг на лаві (П. Панч); Синяки не кровили, здуваючись кругами, перев'язувати їх не поспішали (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кровавити — крова́вити дієслово недоконаного виду кривавити рідко Орфографічний словник української мови
  2. кровавити — -влю, -виш; мн. кровавлять; недок., перех. і неперех., заст. Кривавити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кровавити — КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крова́влять; недок., кого, що і без прям. дод., заст. Кривавити. Оті причитання та споминки з дитинячих літ рвали його душу, кровавили серце (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. кровавити — КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. кровавлять; недок., перех. і неперех., заст. Кривавити. Споминки.. рвали його душу, кровавили серце (Фр., II, 1950, 203). Словник української мови в 11 томах