1. Словник синонімів української мови

крутіль

ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше, КРУТОВИ́Р'Я рідше, ШУМ рідко, ВОДОКРУ́Т розм. рідше, КРУТІ́ЛЬ діал., О́МУТ діал. На фарватері попала (Таміла) у вир. Їх багато на Дніпрі, цих чорториїв (Л. Дмитерко); Інженер обвалився з лесовою кручею просто в коловорот Дар'ї (І. Ле); Йому (водяникові) нічого не варт затягнути човна у нурт (М. Стельмах); Скільки не силкувався, а пробитися до неї крізь крутіж і ревище не міг (І. Головченко, О. Мусієнко); — Лоцман, пантруй! Бистрина. Круговерть (М. Шеремет); Гуде, вирує чорна водоверть (Л. Первомайський); Там, де зустрічаються води двох рік, утворюються такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (М. Чабанівський); Сидить над берегом рибалонька, пильнує, Чи плавле стиха поплавок,.. Чи в нуртині нуртує (П. Куліш); Вільшина переборює неспокійне крутовир'я, спрямовує човен до своєї пристані (І. Цюпа); Човен натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький); В тому водокруті (потонули) дружина й Андрійко (Н. Рибак); Він таки булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей); Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутіль — круті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. крутіль — -телі, ж. 1》 Пристрій для сукання мотузків. 2》 діал. Вир (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крутіль — КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Пристрій для сукання мотузків. Мотузки з крутелі не такі міцні, як фабричні канати (з навч. літ.). 2. діал. Вир (у 1 знач.). Данилко .. булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
  4. крутіль — КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Пристрій для сукання мотузків. 2. діал. Вир (у 1 знач.). Хлопець булькнув у крутіль, Словник української мови в 11 томах
  5. крутіль — Крутіль, -те́лі ж. Канатный дворъ, крутильня. Вх. Зн. 30. Словник української мови Грінченка