крутіль

Значення в інших словниках

1. крутіль — круті́ль іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. крутіль — -телі, ж. 1》 Пристрій для сукання мотузків. 2》 діал. Вир (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крутіль — КРУТІ́ЛЬ, те́лі, ж. 1. Пристрій для сукання мотузків. Мотузки з крутелі не такі міцні, як фабричні канати (з навч. літ.). 2. діал. Вир (у 1 знач.). Данилко .. булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
4. крутіль — ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше... Словник синонімів української мови
5. крутіль — Крутіль, -те́лі ж. Канатный дворъ, крутильня. Вх. Зн. 30. Словник української мови Грінченка