крячка

КАЧИ́НИЙ, КАЧА́ЧИЙ, КРЯЧА́ЧИЙ розм. I. КА́ЧКА (свійський і дикий водоплавний птах, цінний своїм м'ясом, яйцями й пір'ям), КРЯ́ЧКА розм., МАГЕ́РКА діал., ВУ́ТЯ діал., ВУ́ТКА діал., ТА́СЯ дит., ТА́СЬКА дит.; СВИЩ, СВІЯ́ЗЬ, ЧЕРНЬ, ЧЕРНЮ́К (дикий птах цієї породи); КРИ́ЖЕНЬ, КРИЖА́К діал., КРЯ́КВА діал. (великий дикий птах); ЧИ́РКА, ЧИРО́К (малий дикий птах); ШИЛОХВІ́СТ (ШИЛОХВІ́СТЬ рідше), ШЕЛИ́ХВІСТ розм. (птах цієї породи, що має видовжений тулуб з голчастим хвостом). По хлівцях гуси ґеґекають, качки кахкають (Г. Квітка-Основ'яненко); Низько над водою шугали зграями білі крячки (Ю. Мушкетик); Вутя йде, вутенят веде (М. Кропивницький); Гуси й вутки, всяк те зна, Водоплаваюча птиця, В основному неземна... (С. Воскрекасенко); Ой ходила понад воду та й кликала тасю (пісня); Жирують табуни крижів, свіязів, заклопотаних чирят (О. Копиленко); Якось, блукаючи над Унавою влітку, Необережно підбив я чернюка (М. Рильський); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (з газети); Над самою землею до поліських боліт билися косяки качок: крижаків, чирок, норців (С. Скляренко); Він знав — це летить чирок, маленька, дуже зграбна і красива качечка (В. Собко); Муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені голоси забивав шелихвіст (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крячка — кря́чка іменник жіночого роду, істота качка * Але: дві, три, чотири кря́чки розм. Орфографічний словник української мови
  2. крячка — -и, ж., розм. Те саме, що качка I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крячка — КРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що ка́чка¹. Далі ішов я: озера блищали; Крилами крячки об воду черкали (Я. Щоголів); За олійним заводом Маслотресту болото було з осокою, з очеретом, з крячками й з крижнями (Остап Вишня); Над торішнім комишем уже звиваються білими табунцями крячки (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. крячка — сиді́ти ка́менем (пенько́м, кря́чкою і т. ін.). 1. Перебувати в нерухомому положенні. Увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть, се тільки ти тут каменем сидиш (Леся Українка). Фразеологічний словник української мови
  5. крячка — КРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що ка́чка¹. Далі ішов я: озера блищали; Крилами крячки об воду черкали (Щог., Поезії, 1958, 425); *У порівн. — Ти хоч би пішла проходилася. А то сидиш крячкою у хаті, аж зажовкла (Мирний, III, 1954, 346). Словник української мови в 11 томах
  6. крячка — Кря́чка, -ки ж. Утка. Другі люде гуляють, ходять у гай, а ми крячкою сидимо дома. Левиц. І. 344. Як крячка та просиділа трохи не три тиждні коло матері. Мир. Пов. І. 137. Словник української мови Грінченка