1. Словник синонімів української мови

культиватор

КУЛЬТИВА́ТОР (знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів тощо), КРЕ́МЕР розм.; ПЛАНЕ́Т (перев. для обробітку міжрядь просапних культур); ДРЯПА́К, ДРЯПА́Ч, СКОРОПА́ШКА розм. (примітивне знаряддя). Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл (К. Гордієнко); Ще календар не одзначив весни, — А в коваля сьогодні вже завізно: Той борону, той кремера притяг, Той коло плуга метикує хитро (М. Рильський); Коблух підрізує планетом бур'ян між рядами тютюну (Д. Бузько); Він прямує до катраги, і обоє з Дмитром оглядають плуг, борони, дерев'яний дряпак, що схожий на гусака (М. Стельмах); Рілля зверху вже підсихає, легкий клубочок пилюки схоплюється за Вутаньчиною скоропашкою (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. культиватор — культива́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. культиватор — -а, ч. 1》 Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів і т. ін. 2》 Спеціальна посудина для вирощування мікроорганізмів, бактерій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. культиватор — Сапунка, див. екстирпатор Словник чужослів Павло Штепа
  4. культиватор — КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів і т. ін. Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (К. Словник української мови у 20 томах
  5. культиватор — культива́тор (від лат. cultivo – обробляю) знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів, проріджування рослин у рядках. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. культиватор — Кінні або механічні сільськогосподарські знаряддя для глибокого розпушування ґрунту та боротьби з бур'янами. Універсальний словник-енциклопедія
  7. культиватор — Культива́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. культиватор — КУЛЬТИВА́ТОР, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування зораного грунту, знищення бур’янів і т. ін. Заволочивши пшеницю, Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл, що збирали зимою по дворах (Горд. Словник української мови в 11 томах