купець

КУПЕ́ЦЬ (власник торговельного підприємства); КОМЕРСА́НТ (той, хто займається торговельними справами, перев. великими); НЕГОЦІА́НТ заст. (особа, що вела торгівлю з іншими країнами); ГІСТЬ іст. (перев. іноземний). Один купець, — забув, як звати, — Із ярмарку багато грошей віз І до шинкарчиної хати Він повернув і з воза зліз (Л. Глібов); Чорбаряну — молодий комерсант, завзятий шукач багатства (М. Чабанівський); — Негоже чиниш, писарю, — трохи мирніше мовив Хмельницький, — де ж таке видано, щоб генеральний писар хабарі у негоціантів брав? (Н. Рибак); Полинули до Галича з усіх усюд гості-купці (А. Хижняк). — Пор. торгіве́ць.

ПОКУПЕ́ЦЬ (той, хто купує що-небудь), НАБУВА́Ч, СПОЖИВА́Ч, КУПУВА́ЛЬНИК розм., КУПЕ́ЦЬ розм., ТОРЖНИ́К заст. На хороший товар багато покупців (прислів'я); Прийшов купець з червоними очима, Щось на подвір'ї з батьком говорив, А потім витягнув капшук з грошима (Д. Павличко); Другий показував усім своє здоров'я ..За будь-якої пори року висовувався вранці крізь віконечко голий до пояса, ждав, щоб його забачили торжники, гоготів: "Ого-го-го!" (П. Загребельний).

ТОРГІВЕ́ЦЬ (ТОРГО́ВЕЦЬ) (той, хто займається приватною торгівлею), КРА́МА́Р, ПРОДАВЕ́ЦЬ, КРАМНИ́К рідко, САЛОГУ́Б зневажл. заст.; КРАМАРЧУ́К зневажл., ТОРГА́Ш зневажл., СКЛЕПА́Р діал., СКЛЕ́ПНИК діал. (дрібний, бідний); МАГАЗИНЕ́Р заст. (власник крамниці); ОФЕ́НЯ заст. (бродячий). Січкар.. впаковував у мішки з зерном кусні добре просоленого сала.. А потім тихцем збував торгівцям хліб і зерном обліплене сало тільки за мануфактуру та дзвінкі гроші (М. Стельмах); Балаган був майже порожній: кілька китайців-ремісників, вантажники-кулі в синіх робах, дрібні торговці (О. Донченко); Коло крамниць з склом крамарі повиставляли довгі столи з скляним посудом (І. Нечуй-Левицький); Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках тертих продавців (М. Стельмах); Пика широка та одутлувата, як у того салогуба (О. Стороженко); За наказом генерала Горна кілька десятків лазутчиків, під виглядом ярижок і дрібних крамарчуків, перейшли кордон (Н. Рибак); Будинок спільний маючи й контору, Якісь занадто чесні торгаші Наторгували грошей гору; Закінчили торги і ділять бариші (С. Воскрекасенко); Склепар звичайно назначував ціну на всякий товар (І. Франко); Він хутко вийшов з магазину. Магазинер провів його іронічним поглядом (Леся Українка). — Пор. 1. купе́ць, продаве́ць.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купець — купе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. купець — Комерсант, крамар, торгівець, неґ. гендляр; З. покупець; купчина. Словник синонімів Караванського
  3. купець — [купец'] -пц'а, ор. -пцем, м. (на) -пцев'і/ -пц'у, мн. -пц'і, -пц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. купець — -пця, ч. 1》 Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. || У дореволюційній Росії – особа, що належала до купецького стану. 2》 заст. Покупець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. купець — 1. крамар, (вона) крамарка, (дружина) крамариха, (син) крамаренко, (дочка) крамарівна, (дитина) крамарчук, крамарочка, торговець, (вона) торговка, торговочка 2. це хто купує Словник чужослів Павло Штепа
  6. купець — КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Власник торговельного підприємства; особа, що займається приватною торгівлею. Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Г. Квітка-Основ'яненко); Там під горою, під бором їхали купці з набором (І. Словник української мови у 20 томах
  7. купець — купе́ць: ◊ купе́ць на вели́ку ска́лю успішний бізнесмен (ст) ◊ купе́ць на здохлу ри́бу 1. неуспішний, бездарний, нефортунний бізнесмен (ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. купець — Бог дає купця, а чорт барішивника. Коли хто хоче використати чуже діло для себе. Баришівник — посередник. Кожен купець свій крам хвалить. Щоб скорше продати. Найдеться купець і на діравий горнець. Що нам видається нездалим, те може придатися іншим. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. купець — Купе́ць, -пця́, -пце́ві, -пце́м, ку́пче! купці́, -пці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. купець — КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Кв.-Осн., II, 1956, 404); Там під горою, під бором їхали купці з набором (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. купець — Купець, -пця́ м. 1) Купець. І по купцях, і по панах пішла про неї слава всюди. Гліб. Ось слухай но, купче! Камен. у. 2) Покупатель. Найдеться купець і на дірявий горнець. Ном. № 5209. ум. купчик. Дочку Галю заміж дала, бала ж вона за купчика. н. Словник української мови Грінченка