1. Словник української мови у 20 томах

купець

КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч.

1. Власник торговельного підприємства; особа, що займається приватною торгівлею.

Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Там під горою, під бором їхали купці з набором (І. Франко);

Купець хотів захопити погоду для повороту з товаром і квапив (К. Гриневичева);

На українських торгах купці та інші торговці відмовлялися брати ці гроші (О. Апанович);

// іст. Особа, що належала до купецького стану.

Кожний вишукував товариша по своєму пір'ю: пани віталися тільки до панів, купці – до купців (Панас Мирний);

Старому хотілось .. показати йому всі дірки свого убозтва, довести.., що він тепер уже не купець, а такий самий пролетарій, як і всі (Б. Антоненко-Давидович);

З часів Ярослава Мудрого збиралися тут [коло Софії Київської] князь і боярин, ієрей і купець, воїн і смерд (П. Загребельний).

2. розм. Покупець.

Він з жінкою своєю ходить-походжає та спродає, та гроші лічить, та балакає й жартує з купцями своїми, та погукує на наймита свого (Марко Вовчок);

Не зараз угадав крамар, на який товар я купець (Л. Мартович);

Продайте кобзи, флейти, ліри, Як знайдуться на них купці (В. Еллан-Блакитний);

Корній доказав, що він не гірший. Зібрав, що мав, – яблук, слив, посортував і знайшов купця (У. Самчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купець — купе́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. купець — Комерсант, крамар, торгівець, неґ. гендляр; З. покупець; купчина. Словник синонімів Караванського
  3. купець — [купец'] -пц'а, ор. -пцем, м. (на) -пцев'і/ -пц'у, мн. -пц'і, -пц'іў Орфоепічний словник української мови
  4. купець — -пця, ч. 1》 Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. || У дореволюційній Росії – особа, що належала до купецького стану. 2》 заст. Покупець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. купець — 1. крамар, (вона) крамарка, (дружина) крамариха, (син) крамаренко, (дочка) крамарівна, (дитина) крамарчук, крамарочка, торговець, (вона) торговка, торговочка 2. це хто купує Словник чужослів Павло Штепа
  6. купець — купе́ць: ◊ купе́ць на вели́ку ска́лю успішний бізнесмен (ст) ◊ купе́ць на здохлу ри́бу 1. неуспішний, бездарний, нефортунний бізнесмен (ст)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. купець — Бог дає купця, а чорт барішивника. Коли хто хоче використати чуже діло для себе. Баришівник — посередник. Кожен купець свій крам хвалить. Щоб скорше продати. Найдеться купець і на діравий горнець. Що нам видається нездалим, те може придатися іншим. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. купець — КУПЕ́ЦЬ (власник торговельного підприємства); КОМЕРСА́НТ (той, хто займається торговельними справами, перев. великими); НЕГОЦІА́НТ заст. (особа, що вела торгівлю з іншими країнами); ГІСТЬ іст. (перев. іноземний). Словник синонімів української мови
  9. купець — Купе́ць, -пця́, -пце́ві, -пце́м, ку́пче! купці́, -пці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. купець — КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Кв.-Осн., II, 1956, 404); Там під горою, під бором їхали купці з набором (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. купець — Купець, -пця́ м. 1) Купець. І по купцях, і по панах пішла про неї слава всюди. Гліб. Ось слухай но, купче! Камен. у. 2) Покупатель. Найдеться купець і на дірявий горнець. Ном. № 5209. ум. купчик. Дочку Галю заміж дала, бала ж вона за купчика. н. Словник української мови Грінченка