купецький

КУПЕ́ЦЬКИЙ, а, е.

Прикм. до купе́ць 1.

Був товар усякий купецький, що і для панів, і їх жінок, було дечого і для простого народу (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (М. Кропивницький);

Грек знав своє купецьке ремесло (Л. Костенко);

Сюди пристали і купецькі судна, з яких одно було під португальським прапором (із журн.);

// Власт. побуту, звичаям купців.

Купецьку фальш, що світ, мов змій, Здавила в золота окрут, Захланність і обман гидкий Забудь, забудь, забудь! (І. Франко);

Богдан у свою чергу дививсь на Чорноту, і стали обидва сердечно сміятися із своїх купецьких одягів (А. Чайковський);

Бо душевна пустеля не може накладатися на міщанські халати та олів'є, купецькі пантофлі і лубково-крамарські картинки на стінах, бо ми теж, мовляв, любимо прекрасне (С. Процюк);

Цю ґречність можемо купецькою назвати, А старопольською не назовемо, ні! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).