купецький
купе́цький
-а, -е.
Прикм. до купець 1).
|| Власт. побуту, звичаям купців.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- купецький — купе́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- купецький — [купец'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- купецький — КУПЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до купе́ць 1. Був товар усякий купецький, що і для панів, і їх жінок, було дечого і для простого народу (Г. Квітка-Основ'яненко); [Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (М. Словник української мови у 20 томах
- купецький — Купе́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купецький — КУПЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до купе́ць 1. Був товар усякий купецький, що і для панів, і їх жінок, було дечого і для простого народу (Кв.-Осн., II, 1956, 309); [Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (Кроп. Словник української мови в 11 томах
- купецький — Купе́цький, -а, -е Купеческій. Так оце та смиренна, богомільна купецька дочка. Левиц. Пов. 62. Словник української мови Грінченка