купляти

КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИ рідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИ розм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИ розм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИ розм., ПЕРЕКУПА́ТИ розм. (щось у когось раніше ним придбане). — Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти (взя́ти), обладна́ти розм. перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання "Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, — ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); — А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); — А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); — Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ'яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).

ПІДКУПО́ВУВАТИ (ПІДКУПА́ТИ) кого (подарунками, хабарями тощо схиляти когось до певних учинків на свою користь), ПЕРЕКУПА́ТИ (ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ), ПІДКУПЛЯ́ТИ розм., КУПУВА́ТИ розм., КУПЛЯ́ТИ розм., ПЕРЕКУПЛЯ́ТИ розм., ПІДМА́ЗУВАТИ кого, кому, розм., ПІДМА́ЩУВАТИ кого, кому, розм., МАСТИ́ТИ розм., ПРИМА́ЗУВАТИ розм.; ПІДМОГОРИ́ЧУВАТИ розм. (ставлячи могорич). — Док.: підкупи́ти, перекупи́ти, купи́ти, підма́зати, підмасти́ти, помасти́ти, прима́зати, підмогори́чити. Вишневецький.. поїв та підкуповував панків і видурив у шляхтичів такий наказ для своїх посланців у Варшаву, що сеймик дає право своїм посланцям встоювати за право Вишневецького на Ромни (І. Нечуй-Левицький); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Думали, що Влас Волос і на цей раз перекупить суд (П. Панч); Мандрівний джентельмен.. на схилах Гімалаїв В честь імперії трудивсь, Підкупляв, лякав і лаяв Неохочих братовбивць (М. Бажан); Ні за які гроші Франка не купиш (М. Коцюбинський); Його взяли (в тюрму), як він казав, за те, що не умів кому слід і чим слід підмазати (Ю. Збанацький); — Чи ба, запишалась, панська підлиза! — шепотіли молодиці, — думає, підмастила, то вже панська ласка так і спливе на неї "із води!" (Леся Українка); — Нині скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк); Хто не знає, що Саливон підмогоричив горлопанів, що за нього голос рвали? (К. Гордієнко).

ПРИВЕРТА́ТИ часто зі сл. до себе (якимись діями, словами тощо викликати прихильність, довіру до себе), ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ (ПРИТЯ́ГУВАТИ), ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ВПАДАТИ В ОКО, ПРИГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ розм., ПІДКУПО́ВУВАТИ (ПІДКУПА́ТИ) розм., ПІДКУПЛЯ́ТИ розм., КУПУВА́ТИ розм., КУПЛЯ́ТИ розм., ОСВО́ЮВАТИ діал. — Док.: приверну́ти, прихили́ти, притягти́ (притягну́ти), прина́дити, прива́бити, примани́ти, впасти в око, пригорну́ти, підкупи́ти, купи́ти, осво́їти. Молодому розповідав (Проценко) брехеньки, точив ляси, старого привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний); — Давайте людей до себе прихиляти, — перепинив Карпову науку Зінько, — турчатимем їм у вуха, умовлятимем їх (Б. Грінченко); Потягнувся (Гнат) до батьківської руки — вперше поцілував на ній грубо вибиті жили. І це підкупило Супруна (М. Стельмах); Лесі подобалася ця діловитість, підкупляла простота і якийсь ледве вловимий, але, видно, постійний гумор в розмові редактора (М. Олійник); (Євгенія:) Я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької... Вона могла б купити його ласкою... (І. Кочерга); Борис почав вільними хвилями ходити до Міхонського. Той зразу мусив освоювати його, добротою і ласкою з'єднати собі його повне довір'я (І. Франко).