кухоль

КУ́ХОЛЬ (металева, череп'яна та ін. посудина з ручкою для пиття води, різних напоїв), КО́РЕЦЬ, КОРЯ́К, КВА́РТА, КВАРТИ́НА розм., КАРВА́ТКА діал., ПИТУ́Н діал.; КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА) (висока, перев. звужена вгорі посудина); КІ́НВА (велика дерев'яна посудина). — А продпункт тут у вас є? — сказав капітан, виходячи з машини. — Добре було б тепер хоч кухоль чаю... (Л. Первомайський); Старша дружка в сінях ухопила з відра корець і пирснула мені в вічі погожої води (Ганна Барвінок); Треба коряк який взяти до рук, Напиться води-джерелівки (І. Франко); Микола вхопив кварту й пожбурив нею на шинкаря (І. Нечуй-Левицький); Край його на столі люлька і гаманець.. і повна карватка ще торішньої дулівки (Г. Квітка-Основ'яненко); В кутку біля судника топтався дід Кушка. Він, очевидно, шукав питуна (Ю. Мушкетик); Дівчина.. внесла на таці куманці й карафки з горілками і ковані з срібла коновки (П. Панч); А трохи згодом Раби вечерю принесли І кінву доброго сикеру (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кухоль — (посудина з ручкою для пиття чогось) черпак, коряк, ківш, кварта. Словник синонімів Полюги
кухоль — ку́холь іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
кухоль — (дерев'яний) кінва, конівка, коновка; (металевий) кварта, з. карватка; кухлик. Словник синонімів Караванського
кухоль — див. келих Словник синонімів Вусика
кухоль — [кухол'] -хл'а, ор. -хлеим, м. (на) -хл'і Орфоепічний словник української мови
кухоль — -хля, ч. 1》 Металева або череп'яна посудина з ручкою для пиття. || чого. Кількість чого-небудь, що вміщується в такому посуді. 2》 Велика склянка з вушком для пиття пива та інших напоїв. || заст. Оздоблений глиняний посуд для пиття напоїв. Великий тлумачний словник сучасної мови
кухоль — КУ́ХОЛЬ, хля, ч. 1. Велика череп'яна, скляна або металева посудина для пиття з ручкою вушкоподібної форми. Ой, візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані (Я. Щоголів); Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води. Словник української мови у 20 томах
кухоль — Ку́холь, ку́хля, -хлеві, у -хлі; ку́хлі, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кухоль — КУ́ХОЛЬ, хля, ч. 1. Металева або череп’яна посудина з ручкою для пиття. Гаїнка подавала йому тремтячою рукою води. Підводила йому голову, він на хвилинку припадав смажними устами до кухля (Гр. Словник української мови в 11 томах
кухоль — Кухоль, -хля м. Глиняная, деревянная или металлическая кружка. Чуб. VII. 386. Будеш, будеш ти лежати, питоньки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Мет. 86. Коло неї на лаві череп'яний кухоль з водою. Левиц. І. 75. Словник української мови Грінченка