кістлявий

КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Це була стара дівка, до неможливого кістлява і з лорнетом (З. Тулуб); Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська); Кощаве обличчя старого було спокійне (К. Гордієнко); Незабаром з'явився маслакуватий кривоклубий кінь (М. Стельмах); Їздовий — сивий, сухокостий гуцул, загорнутий, наче в рурку, в широчезний пояс (І. Волошин); Худокосте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Марко Черемшина); Шкапи були все захуджені, миршаві, сухоребрі (І. Нечуй-Левицький); З худоребрих тіл скинуть селянське дрантя.. і кожному, як записано у протоколі, дадуть по сто різок (Н. Рибак).

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́СА розм., КІСТЛЯ́ВА фам., КИРПА́ТА фольк., КИРПА́ТА СВА́ШКА жарт., КИ́РПА фольк., КОСТОМА́ХА розм. А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: — Почекай. — Поглядає воїн скоса: — Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).