лагідний

ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ДОБРОТЛИ́ВИЙ заст., БЛАГИ́Й заст.; ЛАГІ́ДНИЙ, М'ЯКИ́Й, СЛА́ВНИЙ, ЗАДУШЕ́ВНИЙ, КРО́ТКИЙ заст. (у взаєминах з людьми, зовнішніх виявах); МИ́ЛОСТИ́ВИЙ, МИЛОСЕ́РДНИЙ, МИЛОСЕ́РДИЙ рідше (часто щодо осіб нижчих рангом, залежних у чомусь, незаможних тощо); НЕЗЛИ́Й, НЕЗЛОБИ́ВИЙ, НЕЗЛОБЛИ́ВИЙ, НЕЗЛО́БНИЙ, НЕЗЛОСТИ́ВИЙ, БЕЗЗЛО́БНИЙ, БЛАГОДУ́ШНИЙ (який не робить людям зла і не схильний до цього; властивий такій людині). Тепліше стає на серці, коли бачиш, що ти не цілком одинокий на світі, що є добрі, сердечні люди (М. Коцюбинський); Добра, щаслива усмішка робить маму просто красунею (О. Гончар); Майже не спала (Євпраксія), забувала про їжу, вганяла в плач добросерду Вільтруд (П. Загребельний); (Перепелиця:) Що про вашу добрість, то вже всяке знає, що такої добросердної людини, як ви, не знайти (Олена Пчілка); Чоловік був добросердечний і смирний (Ю. Бедзик); Її голос пом'якшав, помолодів, таким душевним став (В. Кучер); Хоча вона і бурчала, та обличчя в неї було добродушне, лагідне (Є. Гуцало); Враз сердечним теплим сяєвом Щось їй бризнуло з очей... (П. Тичина); Михайло бачив, що Іван добрий і м'якосердий чоловік (Ю. Збанацький); Незабаром прибігла й Марта Кирилівна, добренька та веселенька, неначе тільки що вчинила добре діло (І. Нечуй-Левицький); Стояв (Пилип) під вікном лікарні і добрячими своїми очима дивився на вчительку (С. Скляренко); — Корову з панського двору до нас привели! А корова добра-предобра, вона руку лиже (Ю. Яновський); Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі будем (П. Гулак-Артемовський); — Ти таким благим оком та добрим серцем поглядаєш на діла миру сього... (Панас Мирний); Терентій Михайлович — людина м'яка, добра, любить справедливість (Ю. Бедзик); Лишившись на людях тим самим славним і лагідним хлопцем, він наодинці щораз глибше поринав у самоспоглядання (В. Підмогильний); Він дуже любив цього скромного трудівника, завжди привітного і доброзичливого. Він звик до його задушевного голосу (О. Довженко); Мітла огненная світила, Неначе сонце, і дивилась На ту ослицю, що несла в Єгипет кроткую Марію (Т. Шевченко); Ваші риси — милі, кроткі — Довіку в пам'ять залягли! (П. Грабовський); — Народ у щасті милостивий... (Вас. Шевчук); Войцехова, що в часі похорону їх матері грала роль надзвичайно милосердної особи, взяла хлопців до себе (І. Франко); Заплакала (матір Божа) милосерда, Неначе за сином (Т. Шевченко); (Едіта:) Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Леся Українка); Щирий і незлобивий у товаристві, він усім.. подобався (М. Чабанівський); Милі друзі літ моїх дитячих, щирі і незлобні диваки! Ви од кривд людських, недобрих мачух, На луги втікали, на річки (М. Рильський); Художник.. надав його обличчю відкрито веселого, доброго, зовсім гуманного виразу, а очам — беззлобної мудрої лукавості (О. Гончар); Сагайдачний.. рушає назустріч Замойському з привітною і благодушною всмішкою (З. Тулуб). — Пор. добрози́чливий, 1. чу́лий.

ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв'язків між людьми в громадах (І. Франко); Народи, злийтеся у братній згоді І руки потисніть (переклад М. Зерова); Приязнь зростала між нами, Приязнь братерня — не більше (П. Грабовський); Ті очі юнацькі Я бачу й сьогодні, І потиски братські Горять у долоні (П. Воронько); З ґаздинею зав'язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Г. Хоткевич); Люблю я приязні розмови, В яких братерство розцвіло (М. Рильський); Щирий і незалежний у поведінці з людьми, акин виявляв до своїх сусідок лагідну увагу (Т. Масенко); Мирне співіснування і добросусідські відносини держав.

ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку), НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙ розм., ПОЛЮБО́ВНИЙ розм., ЗЛА́ГІДНИЙ рідше, ПЕСТИ́ВИЙ рідко; СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙ розм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙ діал. (перев. про слово). Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко); Синь гаїв, поля, світання, пісня солов'їна, ніжний шепіт і зітхання — моя Україна (В. Сосюра); Лагідним рухом пестила (Маруся) корову (Г. Хоткевич); Маркіз Шоньйо.. з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Н. Рибак); Що в тобі? — Голубина посмішка, Як далекої ніжності знак (А. Малишко); Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський); Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (П. Усенко); — Вона не знала.. того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати (Б. Грінченко); Дуже часто тиха і склінна невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко); Приголубливі слова.

НІ́ЖНИЙ (приємний для сприймання, який не має в собі нічого різкого, дратівливого тощо), ЛА́ГІДНИЙ, ЛАСКА́ВИЙ, М'ЯКИ́Й, ТОНКИ́Й (про запах, смак, колір і т. ін. — приємний своєю вишуканістю). Ніжний багрянець скрашав хмарки над горами (І. Гончаренко); Із звисаючої лампи, ослоненої зеленою ажурною заслоною, розходилося ніжне, лагідне світло (О. Кобилянська); Одяг її завжди простий, кольори м'які, як і погляд карих очей з-під довгих вій (М. Томчаній); Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч). — Пор. 1. приє́мний.