лакомитися

I. ЛА́СИТИСЯ розм. (заздро дивитися на кого-, що-небудь, жагуче прагнути заволодіти кимось, чимось), ЛА́КОМИТИСЯ розм. Не буду ласитись на твого півника, хай ще росте (М. Стельмах); Не з такого я роду, щоб мала на чуже лакомитися! (І. Франко).

ПОЛА́СУВАТИ (поїсти чого-небудь смачного, солодкого), ПОЛАСУВАТИСЯ рідше, ПОЛА́КОМИТИСЯ розм., ПОСМАКУВА́ТИ розм., ПОСОЛОДЦЮВА́ТИ діал. — Недок.: ла́сува́ти, ла́сува́тися, ла́комитися, смакува́ти. Живучи в Переяславі, мати ще дозволяла собі купувати на базарі глечик ряжанки, а то й поласувати сметанкою (Б. Антоненко-Давидович); Сніданок у нас був святковий — молочний гарбуз, яким ми поласувалися вперше за свою подорож (І. Волошин); Оглядає (ведмідь), де кращий вулій, солодший мед, і, як впав йому в око такий, зараз він лапу патлату туди, видира і лакомиться (Марко Вовчок); Випили й варенухи. Посмакували. По душі прийшлась (Д. Мордовець); Посолодцювати кожному хочеться (М. Руденко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лакомитися — ла́комитися дієслово недоконаного виду ласувати розм. Орфографічний словник української мови
  2. лакомитися — -млюся, -мишся, недок., заст. Спокушатися чимось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лакомитися — Ласувати, виласовувати, випасувати, зласовувати, зласувати, наласовуватися, наласуватися, поналасовуватися, поласовуватися, поласуватися, поласитися, смакувати, висмаковувати, висмакувати, засмаковувати, засмакувати, посмаковувати, посмакувати... Словник чужослів Павло Штепа
  4. лакомитися — ЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. ла́комляться; недок., розм. 1. чим і без дод. Те саме, що ла́сува́ти. Ведмідь .. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  5. лакомитися — ЛА́КОМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. ла́комляться; недок., розм. 1. без додатка і чим. Те саме, що ласува́ти. Ведмідь.. оглядає, де кращий вулій, солодший мед; от впав йому такий в око, зараз лапу патлату туди, видира й лакомиться (Вовчок, І, 1955, 383). Словник української мови в 11 томах
  6. лакомитися — Лако́митися, -млюся, -мишся гл. Жадничать, соблазняться чѣмъ. Не лакомся, Грицю, на дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й воріжка не порадить. Ном. № 10805. Словник української мови Грінченка