лапчастий

ЛАПА́ТИЙ (з великими лапами), ЛАПА́СТИЙ, ЛАПЧА́СТИЙ, ЛАБА́ТИЙ діал. — Ведмедя оце бачив, — сказав він, — здоровенний, лапатий (А. Шиян); Гаркуша міцно потер лапастою долонею буре чоло (І. Рябокляч); — Ну, ..є там що в ямі? — А дідько є лабатий (І. Франко). — Пор. 1. широ́кий.

ЛАПА́ТИЙ (з великим листям, пелюстками — про рослини або візерунки), ЛАПА́СТИЙ, ЛАПЧА́СТИЙ, ЛАТА́ТИЙ рідко, ЛАБА́ТИЙ діал.; ШИРОКОЛИ́СТИЙ, ШИРОКОЛИ́СТЯНИЙ, ЛАПАТОЛИ́СТИЙ, ЛИСТА́ТИЙ (тільки про листя). Лапаті клени шепчуться, мов друзі (В. Сосюра); Навколо школи лапасті шовковиці (І. Цюпа); Дарка дивиться через вікно на виснажене лапчасте листя (Ірина Вільде); Латате кленове листя торкалось кам'яної стіни (Н. Рибак); Зелений дикий виноград коло мого вікна розійдеться лабатим листям по стіні... (О. Кобилянська); Малий Мирон над усе любить бігати сам.. поміж широколисті лопухи (І. Франко); Широколистяні породи дерев; Лапатолисті дуби.. шуміли сумом байдужого вічного ждання (І. Ле); То був стовбур старезного бука, гіллястого і листатого (П. Загребельний).

ЛАПА́ТИЙ (про сніг — із великими сніжинками), ЛАПА́СТИЙ, ЛАПЧА́СТИЙ, ЛАПЧА́ТИЙ рідше. Третій день підряд ішов тихий лапатий сніг (В. Минко); М'який лапастий сніг не переставав падати (І. Микитенко); З неба почало трусити лапчастим сніжком (Ірина Вільде); Пішов сніг. Тихий, лапчатий, теплий (В. Кучер).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лапчастий — лапча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лапчастий — -а, -е. 1》 Те саме, що лапатий. 2》 с. г. Який має вигляд лапи (у 4 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лапчастий — ЛАПЧА́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що лапа́тий. Навіть для Ялосоветки знайдеться робота, її домовлятимуть слобожанські жінки стерегти на левадах полотна, розстелені для вибілювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили, не полишили лапчасті свої сліди (О. Словник української мови у 20 томах
  4. лапчастий — ЛАПЧА́СТИЙ, а, е. 1. Те саме, що лапа́тий. Столітні лапчасті ялини, завалені пухким снігом, низько хилили до землі свої мохнаті лапи (Тулуб, Людолови, II, 1957, 446); Ще вчора, під ту негоду... Словник української мови в 11 томах