лепеха
ЛЕПЕХА́ (трав'яниста рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом), А́ЇР, ТАТА́РСЬКЕ ЗІ́ЛЛЯ розм., ТАТАРИ́ННЯ розм., ТАТАРА́К розм., А́ЄР діал., ІР діал., І́РНИЙ КО́РІНЬ діал., ШУВА́Р діал. В повітрі пахло настоями лугових трав і лепехою (І. Цюпа); Місячне світло текло по листю аїра, скапувало з олив, цідилося з неба (В. Дрозд); Нічна задуха насичена була сильними пахощами татарського зілля (М. Коцюбинський); Молодиці принесли свіжого татариння і розсипали по хаті (В. Кучер); Вогкість у повітрі, специфічний дух болота та аєру давали знати про близькість річки (М. Коцюбинський); Перед хатніми дверима в два ряди стояли зелені галузки деревини, в хаті й на подвір'ю пах свіжий шувар (О. Маковей).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лепеха — лепеха́ іменник жіночого роду аїр — рослина Орфографічний словник української мови
- лепеха — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
- лепеха — -и, ж., рідко лепех, -у, ч. Трав'яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом; аїр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лепеха — ЛЕПЕХА́, и́, ж., рідко ЛЕ́ПЕХ, у, ч. Те саме, що а́їр. Від ставу, що вправлений у рамці з кучерявих верб, розмальованому лататтям і лепехою – хлюпання весел (А. Головко); Вітер повіяв від мочарів теплом та запахом сирого лепеху і татарського зілля (І. Словник української мови у 20 томах
- лепеха — див. зілля татарське Універсальний словник-енциклопедія
- лепеха — ЛЕПЕХА́, и́, ж., рідко ЛЕ́ПЕХ, у, ч. (Acorus L.). Трав’яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом; аїр. Словник української мови в 11 томах
- лепеха — Лепеха, -хи ж. 1) раст. Аиръ, Acorus calamus. Также жидівська лепеха. ЗОЮР. І. 109. 2) раст. Scirpus sylvaticus. ЗЮЗО. І. 135. Словник української мови Грінченка