1. Словник синонімів української мови

линтвар

КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. (короткий, не покритий тканиною). Пахтіло (в хаті) чимось кислим — чи то намоклим кожухом, чи то старою капустою (В. Винниченко); — А! Надійний кадр. Прибуду. У нього щось було з дублянкою? — З шубою, Пал Палич (А. Крижанівський); Полягали спати в курені на прим'ятому сухому сіні. Вкрилися линтварем, який дав їм Павло (М. Чабанівський); Під сосною стояв кривий Андрій — в короткій жовтій кожушанці, в лисячій шапці, з дробовиком через плече (Є. Гуцало); Кум підійшов наперед, шпурнув набік кований бук, скинув із себе байбарак (Марко Черемшина); Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком (Ганна Барвінок); Ні кожушини, ні одежини, Ні черевиків нема! (Я. Щоголів).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. линтвар — линтва́р іменник чоловічого роду бараняча шкура Орфографічний словник української мови
  2. линтвар — -я, ч., діал. 1》 Бараняча шкура. Линтварі дубити з кого — жорстоко бити, карати кого-небудь. 2》 Верхній одяг, зробл. з баранячої шкури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. линтвар — ЛИНТВА́Р, я́, ч., діал. 1. Бараняча шкура. Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Л. Боровиковський). 2. Верхній одяг, зробл. з баранячої шкури. Товстий Анкулія був зодягнутий у червоний линтвар, у високу смушеву шапку (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  4. линтвар — линтварі́ дуби́ти з кого, діал. Жорстоко бити, карати кого-небудь. — Як згадав, як з мене мій рідний батько линтварі дубив ні за що ні про що,— опустив батіг .. Хай, думаю, хоч мої діти небитими ростуть (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  5. линтвар — ЛИНТВА́Р, я́, ч., діал. 1. Бараняча шкура. Піймавши барана, спокійно Вівчарі, Линтвар злупивши, потрошили (Бор., Тв., 1957, 188). ◊ Линтварі́ дуби́ти з кого — жорстоко бити, карати кого-небудь. Словник української мови в 11 томах