1. Словник синонімів української мови

листок

А́РКУШ (шматок паперу певної форми і розміру), ЛИСТО́К, ЛИСТ рідше, КА́РТКА заст., КА́РТА заст. Та й куплю Паперу аркуш. І зроблю маленьку книжечку (Т. Шевченко); Дівчина.. поралася в паперах і поклала перед Данилом листок цупкого паперу (М. Стельмах); І знову м'ятий розгортає лист Сошенко — і на контури Сатурна Уважно дивиться: так, справжній хист (М. Рильський); І брала я тоді паперу картку білу (Леся Українка); І, взявши карту, щоб на їй Писать споминник дорогий, Я в думці враз перелетів Ряди похованих голів (Я. Щоголів).

I. ЛИСТ (одна з основних частин рослини у вигляді тонкої, звичайно зеленої пластинки), ЛИСТО́К, ЛА́ПА (звичайно великий і широкий). (Одарка:) Лист на дереві ледве-ледве коливається (М. Кропивницький); Ще серпень лиш прийшов, а осені дихання вже віє од листків зелених та сумних (В. Сосюра); Вікна йому (директорові) знадвору затуляє зеленими лапами листатий веселий виноград (О. Гончар).

ЛИСТІ́ВКА (аркуш із злободенним, агітаційним змістом), ЛИСТО́К, ПРОКЛАМА́ЦІЯ, МЕТЕ́ЛИК розм. На дворі.. лежали вже дотепно впаковані, переписані різними руками листівки з першими повідомленнями Інформбюро (О. Гончар); Молоденький тракторист Лев з буйним чубом дивився на карикатуру Ніни в бойовому листку (Є. Кравченко); Трудівниці всього обширу! До вас моя прокламація (М. Хвильовий). — Пор. летю́чка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. листок — листо́к іменник чоловічого роду з дерева; аркуш Орфографічний словник української мови
  2. листок — [лиесток] -тка, м. (на) -тку, мн. -тки, -тк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. листок — I -тка, ч. Те саме, що лист I 1). II -тка, ч. 1》 Те саме, що лист II. 2》 Те саме, що листівка 2). Листок непрацездатності; Лікарняний листок — документ, що засвідчує право робітника або службовця на тимчасове звільнення від роботи і на допомогу в разі тимчасової непрацездатності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. листок — ЛИСТО́К¹, тка́, ч. Те саме, що лист¹ 1. Бачу, сидить дитина – бліде-бліде личко.., а як здійме ручку вхопити листок з гіллі над собою, – що то за ручка тонесенька (Марко Вовчок); Густі ліси понуро стояли навкруги, тихі, нерухомі... Словник української мови у 20 томах
  5. ЛИСТОК — • "ЛИСТОК" - літ. журнал "москвофільського" (див. "Москвофіли") напряму. Виходив 1885 — 1903 в Ужгороді двічі на місяць. Редактор — Є. Фенцик. Осн. місце в журналі посідала церк.-реліг. тематика. Друкував також худож. і публіцист. Українська літературна енциклопедія
  6. листок — Орган судинних рослин, переважно невел. розміру, складова частина пагона; гол. функції: фотосинтез, транспірація і водно-газовий обмін між рослиною і атмосферою; окремий... Універсальний словник-енциклопедія
  7. листок — фі́говий листо́к чого і без додатка, книжн. Те, чим прикривають, маскують що-небудь (перев. щось нечесне, ганебне і т. ін.); лицемірне маскування. Фразеологічний словник української мови
  8. листок — Листо́к, листка́, на листку́; листки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. листок — ЛИСТО́К¹, тка́, ч. Те саме, що лист¹ 1 Бачу, сидить дитина — бліде-бліде личко.., а як здійме ручку вхопити листок з гіллі над собою,— що то за ручка тонесенька (Вовчок, І, 1955, 386); *У порівн. Моє серце забилося, Як од вітру листок (Мас., Київ. Словник української мови в 11 томах
  10. листок — Листо́к, -тка м. ум. отъ лист. Словник української мови Грінченка